счетчик посещений besucherzahler mail order brides

ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ

Изображение

Наш майбутній випускник 

- Має добре здоров'я, характеризується умілістю, здатністю (м'язовою та предметно-практичною), вправністю, здатністю визначати стать та подбати про свою власну безпеку.

- Вирізняється оптимістичним самопочуттям, розуміється на основних емоціях і почуттях, емоційно сприйнятливий, здатний утримуватись від негативних проявів, регулювати свій настрій.

- Добре адаптується до нових умов, вміє налагодити з іншими взаємодію, орієнтуватися у проявах схвалюваної та неприйнятої поведінки, поводиться відповідально.

- Здатний проявляти допитливість, уміння спостерігати, аналізувати, міркувати, збирати інформацію, знаходити відповідь на незрозуміле.

- Правильно вимовляє звуки, активно спілкується з допомогою мови, грамотно будує речення, має збалансований лексичний запас з кожної сфери життєдіяльності.

- Здатний лічити, вимірювати, класифікувати, співвідносити, розв'язувати елементарні арифметичні задачі.

- Спроможний продукувати сюжет, пов'язувати його з реальним життям, адекватно виконувати різноманітні ролі, узгоджувати свою поведінку з іншими, дотримуватись ігрових правил, використовувати ігрові матеріали, радіти спільності.

- Здатний реагувати на красу природи, бережливо ставитися до неї, диференціювати флору і фауну; характеризувати основні ознаки і компоненти природи, розрізняти її стан, відчувати свою відповідальність за неї.

- Вміє продукувати оригінальні ідеї, висувати гіпотези, відходити від заданих шаблонів, реалізувати задумане, вдаватися до аналогій, виявляти почуття гумору, виділяти істотнє, правильно прогнозувати.

Изображение

Чи складно стати школярем

Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Психологи виділяють декілька основних ліній, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи.

- По-перше, це загальний психічний розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, її загальний розвиток повине досягти певного рівня. Йдеться, в першу чергу, про розвиток пам'яті, уваги та - особливо- інтелекту. Мається на увазі як запас знань і уявлень, що існує, так і вміння виконувати деякі дії про себе, тобто аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. Отже, батькам і педагогам, у першу чергу, необхідно прагнути розвивати розумові здібнлсті дітей, а не формувати навички читання і письма.

- По-друге, це виховання вміння довільно володіти собою. У дитини дошкільного віку яскравими є сприйняття та увага, що легко переводиться з одного на інше, і непогана пам'ять, але довільно володіти ними ще як слід не вміє.

- По-третє, це формування навичок спілкування з дорослими й однолітками. Навчальна діяльність за своєю суттю - діяльність колективна. Учні повинні вчитися ділового й неформального спілкування одне з одним. Для маленького учня усе це є складним - починиючи від простого вміння слухати відповідь однокласника й закінчуючи оцінюванням результатів його діяльності.

- По-четверте, готовність до школи передбачає також певне ставлення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне, об'єктивне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки.

- По-п'яте, за умови психологічної готовності до школи домінує пізнавальний інтерес, у дитини сформоване правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до шкільних занять, правил поведінки в групі дітей і з дорослими.

Изображение

Як подолати батьківські страхи перед школою

Чи необхідно дитині вміти читати?

З навчанням дітей читання не можна поспішати. Навчання читання і письма - дуже складний процес, і для того щоб дитина і справді навчилася читати, а не вгадувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціації - гарно розвиненими.

Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам'ятаючи про те, що всі діти - різні.

Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання перетворюється на дресирування, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприйняття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки.

Перш ніж посадити свого малюка за абетку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеціальну навчально-методичну літературу, порадитися з фахівцями з навчаня дітей дошкільного віку, навчитися різноманітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусиля батьків будуть ефективними.

Навчання читання і письма має бути одночасним. Коли ж ні, то вчителеві початкових класів, який переучуватиме дитину, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди складніше ніж навчати.

Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого касу дитина вже вміла читати і писати друкованими літерами. Безперечно, це полегшує життя вчителеві, але - не учневі. Готувати дітей до школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізичну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування механізмів організації діяльності, тобто готовність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.

Адаптація до шкільного життя

Щоб адаптація до навчання у школі минула успішно, сід пам'ятати про таке:

- не можна налаштовуватись на те, що попереду - лише проблеми, передаючи в такій спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна недооцінювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотримуватися вимог:

- жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім'ї;

- не можна обмежувати дитину своєю увагою. За найменшої можливості більше часу проводьте разом: гуляйте, готуйте вечерю, виконуйте складні завдання тощо. Яка б ситуація не виникла в школі, дитина має бути впевнена, що батьки - її союзники, прихильники, захисники і помічники, у будь-якому разі готові зрозуміти, підтримати, допомогти.

Оптимальний вік першокласника

Існують різні точки зору щодо оптимального віку дитини до вступу в школу: одні фахівці вважають, що дитина може стати першокласником вже у шість років, оскільки вона вже здатна опановувати навчальний матеріал у школі, інші радять віддавати дитину до школи ближче до семи, а то й у сім років.

За даними психологічних досліджень, дитина шести років дійсно здатна засвоювати навчальний матеріал, але прицьому у неї зберігається гостра потреба у грі. Тому і навчання шестирічних першокласників має відбуватися в ігровій формі, що, на жаль, не передбачено у звичайній загальноосвітній школі, де до шестирічок ставлять такі ж вимоги, як і до семирічних дітей.

Вочевидь, доречно було б створити у перших класах розвивально-освітнє середовище, яке б дало змогу забезпечити безкризовий адаптаційний період дитини, створити ігрові зони, озброїти вчителів перших класів методиками спілкування і роботи з шестирічними дітьми.Наразі вчені стверджують, що діти, які приходять до школи, не готові до нових форм співробітництва з дорослими й однокласниками, до зміни соціального статусу, соціальної ситуації розвитку.

 

Готовність до шкільного систематичного навчання

 

Готовність до шкільного систематичного навчання — це комп­лекс складових:

особисті​сна (мотиваційна, емоційна) — передбачає бажан­ня і спроможність дитини посісти позицію учня та орієнта­цію власне на зміст навчання;

вольова — передбачає певний рівень розвитку довільної поведінки і вміння дитини діяти за правилом, заданим учи­телем, орієнтацію на учбову задачу;

інтелектуальна — передбачає оволодіння засобами пізна­вальної діяльності, децентрацію та пізнавальну ініціатив­ність дитини.

Доводиться роз'яснювати батькам, що найкраще готова до шко­ли та дитина, яка вміє гратися. Основні якості дитячої гри — це сво­бода дій, емоційна насиченість, творча активність, ініціативність та винахідливість. А ще, готова до шкільного навчання дитина вміє спілкуватися з людьми — дітьми та дорослими, вона доброзичлива і чуйна, вміє домовлятися і залагоджувати конфліктні ситуації, по­ступатися, впевнена у тому, що її люблять не за якісь певні якості, досягнення та вміння, а «просто так».

 

Загрози шкільного навчання

 

Застосування у роботі вчителя з шестилітніми дітьми традицій­них методів і форм, розрахованих на семирічок, що ми спостерігає­мо нині, провокує низку загроз. Діти переживають негативні емоції, відчувають тривогу, переймаються через невдачі та неуспіх, не розу­міють шкільних вимог, починають боятися вчителя, не витримують навчальних навантажень у класі і, зрештою, у пошуках способу за­хистити себе, стають байдужими до того, що відбувається у школі, впадають в апатію. Статистика звернень батьків шестирічних шко­лярів до психоневрологів є невтішною.

У результаті у дитини розвивається негативне ставлення спер­шу до себе як до учня «Я — невдаха», що має небезпечну тенденцію до узагальнення «Я — поганий», а потім до школи у цілому, до всього процесу навчання.

 

Дошкільники нинішні й минулих десятиріч: більше схожі чи різні?

 

Ясно, що нинішні дошкільники є більш поінформованими, «просунутими» щодо користування телефонами, комп'ютерами, по­бутовою технікою тощо. Але емоційно вони здебільшого почувають­ся менш комфортно порівняно з однолітками попередніх десяти­літь. Запитайте у вчителів про те, скільки дітей намагаються гратися під партою, ховають ляльок та машинки... Нині дітям часто відмов­ляють у праві на власне дошкільне дитинство і свободу, адже заля­кування школою, свідоме чи підсвідоме, з боку батьків та педагогів дуже тисне на них.

Згадаймо, раніше переважна більшість дітей хотіла йти до шко­ли, чекаючи, що там будуть цікаві заняття і можливості реалізувати своє право бути «великим» і мати серйозне заняття — навчатися, за­йняти позицію учня.

Нині натаскування на читання та писання з молодшого до­шкільного віку відбиває бажання вчитись і гасить такі завжди яскраві пізнавальні інтереси дитини-«чомучки» п’яти років. Бага­то дітей, пройшовши так звану школу раннього розвитку, почина­ють сприймати лише формальні ознаки речей, стаючи тривожни­ми і неспокійними, орієнтуючись на висунуту батьками зовнішню шкалу домагань на досягнення. Психологи все частіше відзначають існування у дітей так званих«відчужених знань». Навчившись чи­тати і викликаючи захоплення оточуючих своєю технікою читання, трирічний малюк нічогісінько не розуміє з того, про що тільки-но прочитав. Читання у цьому випадку є механічним процесом, нави­чкою, яка ніяк не пов'язана ні з бажанням пізнати щось нове, а ні з любов’ю до книги. Сумно це.

 

Портрет сучасного дошкільника: що тривожить психологів                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Дитячих психологів у портреті сучасного дошкільника триво­жать певні прояви. Зупинимося на деяких з них.

Самотність в очах дитини. Часто ми бачимо самотність в очах дитини, що живе у столичному місті. Купа дорогих предметів, одяг, поїздки, розваги... А притулитися нема до кого. Дитина самотня, бо всі навколо, навіть найрідніші дорослі, дуже зайняті справами, собою, своїми проблемами...

Невміння дитини гратися. Дошкільний вік призначений для того, щоб дитина опанувала СМИСЛИ людських стосунків і навчилась у рольовій грі програвати різні соціальні ролі — мами та дочки, водія та солдата, пілота та вчителя, «приміря­ючи» на себе відповідні переживання, емоції, стиль

поведінки і розмови того чи того персонажа. Причина того, що

дитина не вміє гратися, коріниться у неувазі дорослих, відсутності у них серйозного ставлення до серйозного і важливого заняття ди­тини — гри як школи соціальних стосунків, яка є важливішою за опанування грамотою.

 

Неспроможність дітей самозаглибитися, сконцентрувати­ся на якійсь справі, відсутність зацікавленості справою на тлі ситуативності поведінки, підвищеної збудливості чи загаль-мованості та апатії. Однією з причин є те, що багатьом дітям складно сприймати інформацію на слух — вони не можуть утримувати у пам'яті попередню фразу і пов'язувати між со­бою окремі речення. Аудіомовлення не викликає у них жод­них образів та вражень. Через це їм буде складно навчитися читати, розуміти взаємозв'язок слів, речень, а отже, і цілого тексту. А все тому, що дорослі не читають, не розповідають ді­тям казок та історій. Це недалекоглядно щодо підготовки ди­тини до школи. Пам'ятаймо: жодна комп'ютерна програма не замінить голосу рідної, близької людини.

Ще одна особливість сучасних дошкільників — зниження творчої активності дітей, проявів фантазії. Втрата бажання щось вигадувати, будувати, модифікувати гру чи предмети, оновлювати сюжет, малювати, конструювати тощо. Помічено, що спілкування з однолітками стало поверховим: дітям нема про що розмовляти, нема чого обговорювати і про що спере­чатися. Причина ж у тому, що батьки і педагоги самі часто орієнтують дітей на отримання знань у готовому вигляді, які тре­ба сприйняти, запам'ятати і вміти відтворити. Тих же дітей, кого змалечку «няньчить» комп'ютер, взагалі мало чим здиву­єш, адже вони звикли натиснути на кнопку і отримати резуль­тат — це яскраво, збуджуюче, заворожуюче! Але це окрема тема для важливої розмови — мала дитина і комп'ютер. Пере­конана, що надавати вільний доступ до інформаційної техні­ки слід лише після дошкільного віку: саме тоді, коли діти вже готові до її використання за призначенням — отримувати по­трібну інформацію, а не робити комп'ютер володарем своїх душ і центральною фігурою у житті.

Найбільш турбує нині наростання явищ відчуження світу до­рослих та світу дітей. Справа не у темпі життя, зайнятості батьків, у загальній втомі та фізичних і психоемоційних перенавантаженнях дорослих. Йдеться про відірваність близьких дорослих від внутріш­нього життя дитини, активне небажання долучитися до нього. Час­то сучасні батьки не знають, у які ігри можна грати з власними ді­тьми, про що вони думають і як сприймають навколишній світ, про що мріють.

Головне право дитини — це право на повноцінне дитинство, тобто якісне та наповнене проживання всіх вікових етапів розвит­ку. Намагаючись звільнитися від занять та ігор з дитиною, дорос­лі фактично порушують це право, обезцінюють період дошкільно­го дитинства. Становлення внутрішнього світу дитини відбувається лише у спільній з дорослими життєдіяльності. Ні надновітні іграшки, ні комп’ютер не замінять живу людину, яка має відкрити смисл ре­чей і всього, що оточує дитину. Тривожні симптоми недорозвине­ності особистості та зниження дитячої ініціативи раніше фіксували­ся психологами та педагогами переважно серед доволі обмеженогокола сиріт дітей з неблагополучних сімей. Парадокс, але всі особливості тепер спостерігаємо і у дітей дуже забезпечених батьків . і у тому, і у тому випадках особистісний недорозвиток є наслідком порушення або й відсутності повноцінного особистісного спілкування дитини з близькими дорослими.

Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:

 

■підтримуйте дитину у прагненні стати школярем, виявляй­те інтерес до її справ і досягнень, допомагайте майбутньо­му першокласнику підтверджувати значущість його май­бутнього становища і діяльності;

■обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнеться у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил;

■ організуйте раціональний розпорядок дня майбутнього першокласника;

■намагайтеся передбачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини на першому етапі навчання;

■емоційно підтримуйте бажання майбутнього першоклас­ника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;

■ поважайте думку своєї дитини про вихователя: для дитини старшого дошкільного віку вихователь часто є більш авто­ритетним, ніж батьки;

■не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що на­вчання — це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінить життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти майбутньому першокласнику, що у нього буде час і для розваг.

 

Завдання педагогів — налагодити довірчі стосунки з батьками вихованців, щоб вони знали: якщо у них виникають проблеми у про­цесі виховання дитини чи спілкування з нею, вони завжди зможуть отримати кваліфіковану допомогу у дошкільному навчальному за­кладі. Це дасть змогу уникнути у майбутньому багатьох проблем.

 

Правильно ставтеся до вчинків дошкільників:

■навчайте дітей відповідальності за здійснені вчинки: слід да­вати дитині можливість зрозуміти скоєне, оцінити його. Об­говорюйте лише вчинок і його результат, а не принижуйте гідність дитини чи вказуйте на недоліки особистості;

■не вживайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив?». Натомість слід вживати фрази, з яких випливає ставлення батьків до вчинку, а не до дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе»;

■тон, яким проголошується вимога чи заборона, має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж примусовим;

■оцінюйте не лише вчинки, а й їх мотиви;

■не залишайте поза увагою правильні вчинки дитини: вони заслуговують на схвалення.

Виважено ставтеся до покарання дитини:

■перш ніж карати дитину, завжди вислухайте її пояснення з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її, а вже потім оцінювати її вчинок;

■покарання не має бути надмірним і надто тривалим за часом;

■не застосовуйте жорстокі фізичні покарання;

■пояснюйте дитині, за що її покарано, щоб вона розуміла наслідки своїх дій;

■давайте дитині зрозуміти, що ви її любите, що вас не вла­штовує не вона сама, а її поведінка.

 

ВИХОВУЄМО, НАВЧАЄМО, РОЗВИВАЄМО

Изображение

ШКОЛА МИСЛЕННЯ

Пам'ять - човен, який пливе річкою проти течії. Він рухається вперед, доки гребеш, тобто доки розвиваєш свою пам'ять. Як тільки ти перестав гребти, тебе в ту саму мить зносить назад. Китайська мудрість.

Пам'ять - це психічний процес запам'ятовування, збереження, відтворення людиною свого досвіду, отриманої інформації. Вона є досить складною і багаторівневою психічною функцією. У кожної людини спрацьовує своєрідно: не погано, не добре, а саме по-своєму, в залежності від індивідуальних особливостей.

Изображение

За перші 6-7 років життя дитина запам'ятовує 70-80% усієї інформації, яку активно використовує протягом життя.

Це рідна мова або декілька мов, орієнтація у просторі, призначення і способи використання предметів тощо. Цей обсяг інформації значно перевищує шкільний, інститутський, професійний.

Продуктивне засвоєння знань, у першу чергу, залежать від рівня розвитку таких психічних процесів, як пам'ять увага, мислення, сприйняття, уява. Недостатній рівень розвитку пізнавальних процесів, не сформованість окремих їх компонентів виступає однією з найбільш частих причин неуспішності школяра, всіляких труднощів у навчальній діяльності.

Уже понад 15 років в Україні існує школа ейдетики, яка спирається на здатність дитини яскраво уявляти те, що потрібно запам'ятати.

Численні експерименти прихильників ейдетичного запам'ятовування довели, що довгострокова пам'ять людини пов'язана тільки з уявою. Методи навчання базуються на активізації уяви, грі, легкості, гуморі, фантазуванні, тобто на тому, що так легко вдається всім маленьким дітям.

Спеціалісти з ейдетики так і говорять: проблема не в запам'ятовуванні, а в пригадуванні інформації, що безпосередньо пов'язане з нашою уявою, вигадкою, фантазією. Саме граючись своєю уявою, ми пізнаємо навколишній світ у перші роки життя.

Корисні поради:

- Якщо хочете щось запам'ятати - уявляйте.

- Запам'ятайте: все, що ви побачили, відчули, отримали, - вже запам'яталося.

- Не думайте словами, думайте образами. - Хваліть себе навіть за незначні успіхи.

- Не бійтеся забути, якщо уявити.

- Заучуйте вірші повністю, а не куплетами.

- Важливо бути ненапруженим під час сприйняття інформації.

- Те, що заучуєте, не повторюйте більше 2-3 разів.

- Після роботи бажано помріяти і послухати гарну музику.

До 40% дітей здатні точно запам'ятати побачене. Виявилось, що коли дітям, які не вміють читати, показати на кілька хвилин зображення вулиці з різними вивісками, то після того, як картинка зникла, діти можуть дуже точно відтворити все, що на ній зображено, і навіть намалювати вивіски, не розуміючи їх значення. Ця здатність зберігається протягом дошкільного дитинства і з переходом до шкільного віку як правило зникає.

Вашій дитині важко запам'ятовувати? Ви можете допомогти їй подолати ці труднощі.

Можливо Ви зацікавились? Читайте далі і дізнавайтесь про особливості дитячої пам'яті, чому дитині важко запам'ятовувати та переказувати тексти, які ігри можна використовувати для розвитку усіх видів пам'яті.

Изображение

Мислення є найважливішою функцією головного мозку людини.. Жоден вид діяльності не може обійтися без нього. Воно лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому так важливо сформувати в малюкові основи образного та логічного мислення ще до того, як вони розпочнуть навчання у школі.

Продуктивне засвоєння знань, у першу чергу, залежить від рівня таких психічних процесів, як пам'ять, увага, мислення, сприйняття, уява. У житті кожної дитини ці пізнавальні процеси відіграють виняткову роль, забезпечують опанування нової інформації, виступають основою всіх навчальних і пізнавальних дій школяра. Високий рівень розвитку пізнавальних процесів, а також сформована мотивація і здатність до вольової саморегуляції поведінки та діяльності, є важливими передумовами успішного навчання, глибокого, стійкого і творчого засвоєння матеріалу. Недостатній рівень розвитку пізнавальних процесів, не сформованість окремих їх компонентів виступає однією з найбільш частих причин неуспішності школяра, всіляких труднощів у навчальній діяльності.

Сучасні дослідники взаємозв'язок пам'яті й мислення розглядають як дві сторони єдиного процесу пізнання світу. Мислення спрямоване на отримання інформації, а пам'ять - на збереження її форм і якості. Таким чином можливий взаємоперехід між мисленням та пам'яттю.

Усі пізнавальні процеси взаємопов'язані, і серед учених немає одностайної думки про те, що переважає. На початкових етапах розвитку дитина скоріше має справу з пригадуванням, ніж із роздумами. І тільки на певному рівні розвитку пам'яті, коли вона збагачується, вона змикається з мисленням. Водночас і мислення починає все більше впливати на пам'ять. Розвинуте мислення бере активну участь у запам'ятовуванні, допомагаючи в осмисленні матеріалу й у встановленні зв'язків. Особливо тісно пам'ять і мислення переплітаються в мовленні. У якісь моменти свого розвитку пам'ять і мислення просто ототожнюються одне з одним. Дослідники вважають, що в ранньому дитинстві пам'ять є однією з основних психічних функцій. У залежності від неї будуються всі інші, і мислення дитини здебільшого визначається її пам'яттю. Утворення понять у дитини основане лише на пригадуванні. Дитяче мислення спирається на пам'ять, а пам'ять дитини це її досвід.

Пам'ять і темперамент

За визначенням І. Павлова, в основі людської психіки лежить вроджена властивість нервової системи - темперамент.

Темперамент - стійке утворення. Його не можна змінити, але можна й потрібно навчитися керувати ним, володіти собою. Він впливає на обробку та сприйняття інформації, отже, і на основні пізнавальні процеси, зокрема на пам'ять.

Сангвінікові потрібно 5-8 повторень, щоб запам'ятати інформацію, але зберігається вона недовго.

Флегматик потребує 12-13 повторень і запам'ятовує інформацію на все життя.

Холерикові достатньо 4-5 повторень. Але він зберігає інформацію дуже довго.

Що стосується меланхоліка, то 17-20 повторів допомагають запам'ятати інформацію, але вона швидко забувається.

Звідси випливає принцип індивідуального підходу до дітей при їх навчанні, який обов'язково потрібно враховувати.

Помилки під час запам'ятовування

Надмірна (більше 2-3 разів) кількість повторювань. Занадто великий обсяг інформації. Використання тільки механічної пам'яті. Щоб запам'ятовувати - потрібно зрозуміти. Запам'ятовування у стані втоми або тривоги.

Цікава інформація

Якщо уважно подивитися на будь-який предмет, а потім заплющити очі, то побачене залишає слід у пам'яті. Те саме відбувається після того, як людина що-небудь почула чи відчула. Слід, що виник у пам'яті, з'явився на якусь мить, але він має дуже велике значення для запам'ятовування. Досліджено. Що тривалість збереження цих слідів залежить від того. Якими органами відчуттів відбувається сприймання. Найменше зберігаються зорові сліди, звукові - більш тривалі, а тактильні тримаються декілька секунд. Ця здатність забезпечує людині безперервне сприйняття навколишнього світу.

Тренування пам'яті

Приступаючи до занять із дитиною, необхідно постійно пам'ятати головне правило вправи дають результат за умов позитивного настрою і дитини, і дорослого. Дитина потребує постійного підбадьорювання, підтримки, схвалення. Вправляючись, дитина має відчути смак свого успіху.

ПАМ'ЯТАЙТЕ, що пам'ять дитини тісно пов'язана з мисленням, увагою, уявою. Тому не сконцентровувайтесь лише на розвитку пам'яті, дбайте про загальний інтелектуальний розвиток малюка.

Підбір вправ для тренування пам'яті залежить від індивідуальних особливостей, проте є загальні положення, які варто враховувати кожному. Пам'ять можна тренувати, безперечно виконуючи три умови:

- праця;

- наполегливість;

- регулярність.

Вправи на розвиток різних видів пам'яті

Вправа на розвиток зорової пам'яті

Дорослий пропонує дитині після прогулянки згадати те, що вона побачила на вулиці, і те, що найбільше запам'яталося, сподобалося намалювати або зліпити, зробити аплікацію.

Вправа на розвиток образної пам'яті

Дитині пропонують слова: бджілка, квітка, виноград, чашка, пташка, лопата, сніговик, риба, гриб, дерево, сонечко, ялинка, зошит, стіл, яблуко і пропонують запам' ятати їх за допомогою рухів руками, ногами, головою, звуків, різноманітних поз, і того, що буде нагадувати це слово.

За 10 хвилин дитина відтвопрює те що запам'ятала.

Із запропанованого ряду можна вибрати будь-які слова, починати краще з 5-7.

 

Типи обдарованості, їх характеристика за

Де Хааком та Кафом.

 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ.

1.Ваша дитина засвоює нові знання дуже швидко і легко.

2.Має почуття здорового глузду і використовує знання у практич­них, повсякденних ситуаціях.

3.Вміє розмірковувати. Ясно мислить, не плутається в думках. Встанов­лює зв`язки між подіями, причиною та наслідком. Добре розуміє недоговоре­не, здогадується про те, що часто прямо не висловлюють дорослі, але мають на увазі. Встановлює причини вчинків інших людей, мотиви їх поведінки.

4.Швидко запам`ятовує почуте або прочитане без спеціальних заува­жень, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам`ятати.

5.Знає багато про такі події і проблеми, про які його однолітки не знають і не здогадуються.

6.Багатий словниковий запас, користується новими словами, легко висловлює свою думку.

7.Любить читати книжки, які звичайно читають не однолітки, а діти трохи старші за віком.

8.Вирішує складні завдання, що потребують розумових зусиль.

9.Має різнобічні інтереси. Ставить багато запитань.

10 Випереджає своїх однолітків у навчанні на рік чи два. Часто нудь­гує на заняттях, уроках, тому що навчальний матеріал йому вже давно ві­домий з книжок, журналів, розповідей дорослих.

11.Оригінально мислить і пропонує несподівані, оригінальні відпові­ді та рішення.

Дуже спостережлива, швидко реагує на все нове і несподіване.

 

СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАНЯТЬ НАУКОВОЮ РОБОТОЮ

1.Висловлює думки чітко і точно.

2.Читає книги, статті, популярні видання, журнали з випередженням своїх однолітків на рік-два.

3.Володіє вищою від середньої здатністю щодо розуміння абстрак­тних понять та встановлення узагальнень.

4.Добра «моторна» координація, особливо між зоровим сприйнят­тям і рукою. Добре фіксує те, що бачить і чітко записує те, що чує.

5.Після уроків любить читати науково-популярні журнали, книги, віддаючи їм перевагу перед художньою літературою.

6.Не сумує, якщо її проект чи новий задум не підтриманий педагогам чи батьками, або якщо «експеримент» не вдався.

7.Прагне з`ясувати причини і суть подій.

8.Проводить багато часу над створенням власних «проектів» (конструювання, збирання колекцій тощо).

9.Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується цим.

ЛІТЕРАТУРНЕ ОБДАРУВАННЯ

1.Легко будує розповідь, починаючи від зав'язки сюжету і закінчуючи і розв`язанням якого-небудь конфлікту.

2.Придумує щось нове і незвичне, коли розповідає уже всім відоме.

3.Дотримується лише необхідних деталей у розповідях про події, все неістотне відкидає, залишає головне, найбільш характерне.

4.Розповідаючи про щось, вміє добре дотримуватись вибраного сюжету, не втрачає головної думки.

5.Вибирає у своїх розповідях такі слова, які добре передають емоційний стан героїв, їх переживання і почуття.

6.Уміє передавати у розповідях такі деталі, які важливі для розуміння події (що не вміють робити його однолітки). Разом з тим не упускає основної лінії сюжету.

7.Любить писати оповідання чи вірші.
8.Зображає у розповідях своїх героїв дуже живими, передає їх почуття, настрій та характер.

ХУДОЖНІ ЗДІБНОСТІ

1.У своїх малюнках, картинах зображає різні предмети, ситуації, (немає одноманітності в сюжетах малюнків).

2.Серйозно ставиться до творів мистецтва. Стає вдумливою і дуже серйозною, коли бачить хорошу картину, незвичну скульптуру, красиво і художньо виконану річ, слухає музику.

3.Завжди готова використати будь-який новий матеріал для виготов-іграшки, картини, малюнка, композиції, у роботі з ножицями, клеєм.

4.Коли має час, охоче малює, ліпить, створює композиції, що мають призначення (прикраси для дому, одягу тощо).

5.Звертається до малюнка або ліплення для того, щоб виразити свої почуття і настрій.

6.Цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми. Мо­же висловити свою власну оцінку і прагне відтворити те, що подобається, у власному малюнку або створеній іграшці, скульптурі.

7.Любить працювати з клеєм, пластиліном, глиною, щоб відобража­ти події, речі у трьох вимірах і просторово.

АРТИСТИЧНИЙ ТАЛАНТ

1.Легко входить у роль іншого персонажа, людини тощо.

2.Цікавиться акторською грою.

3.Змінює тональність і тембр голосу, коли зображає іншу людину.

4.Розуміє і вміє відобразити конфлікт у ситуації, коли має можли­вість розіграти яку - небудь драматичну сцену.

5.Передає почуття через міміку, жести, рухи.

6.Прагне викликати емоційні реакції в інших людей, коли про щось захоплено розповідає.

7.Дуже легко драматизує, передає почуття, емоції, переживання.

МУЗИЧНИЙ ТАЛАНТ

1.Відгукується дуже швидко і легко на ритм і мелодії, завжди вслу­хається в них.

2.Добре співає.

3.У гру на інструменті, у пісню чи танець вносить багато енергії і почуттів.

Изображение4.Любить музичні записи. Прагне піти на концерт або туди, де мож­на почути музику.

5.Любить співати разом з іншими.

6.У пісні або музиці передає свої почуття, свій стан.

7.Співає оригінальні власні мелодії.

8.Добре грає на якомусь інструменті.

ТЕХНІЧНІ ЗДІБНОСТІ

1.Добре виконує завдання з ручної праці.

2.Цікавиться механізмами і машинами.

3.Захоплюється конструюванням машин, приладів, моделей поїздірадіоприймачів.

4.Може лагодити зіпсовані прилади, використовувати старі деталі для створення всяких іграшок.

5.Любить з`ясовувати причини відмов, несправностей у роботі різних механізмів.

6.Любить конструювати за кресленнями, схемами, фотографіями.

7.Читає журнали і статті про створення нових приладів, машин, механізмів.

ЗДІБНОСТІ ДО СПОРТУ

1.Енергійна і справляє враження дитини, якій необхідний великий обсяг фізичних навантажень, щоб відчувати себе щасливою.

2.Любить брати участь у спортивних змаганнях та іграх.

3.Постійно має успіхи у певному виді спортивної гри.

4.Бігає швидше за інших.

5.Має кращу, ніж однолітки, координацію рухів, рухається легко і граціозно.

6.Любить подорожувати, грати на відкритих спортивних майданчиках.

7.Вільний час проводить у рухливих іграх, грає у хокей, баскетбол, футбол.

 

 

ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри" начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор" діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

"Пальчикові ігри" - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч", "ліворуч", "вгору", "вниз" і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

 

Моя сім'я

Цей пальчик - мій дідусь,

Цей пальчик - моя бабуся,

Цей пальчик - мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький - я,

Ось уся моя сім'я

 

(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так.

 

(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока

Кашу варила

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив

І нічого не поїв.

 

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

Скаче зайчик другий.

(Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з'єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

 

Соління капусти

Ми капусту порубали,

Свіжу моркву натирали,

Ми капусту посолили,

З неї соку надушили.

(Різки рухи прямими кистями рук, пальці з'єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата,

Коза бородата,

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить.

(Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з'єднані з великим, опущені до низу)

 

 

Замок

На дверях замок висить,

Ми його відкриєм вмить.

Постукали, покрутили

І легесенько відкрили.

(Ритмічні швидкі з'єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

 

                                              День Рождения ребенка

 

 
 
 
День рождения – это любимый праздник всех детей.Начните подготовку к нему заранее, чтобы в суматохе что-нибудь не забыть. 
 
Сначала определитесь с местом проведения – на открытом воздухе или в помещении. Если решили провести праздник на улице, уделите особое внимание безопасности территории и не забудьте продумать, что вы будете делать в случае смены погоды. 
 
Составьте список гостей, когда он будет готов, подумайте, какая тематика вечеринки была бы наиболее интересна приглашенным. Это может быть вечеринка пиратов, фей, суперагентов - обязательно прислушивайтесь к мнению своего ребенка! 
 
 
Не забудьте сделать яркие пригласительные и передать их гостям, лучше всего отправить по почте - если сделать это в присутствии неприглашенных на праздник детей, они могут обидеться. 
 
Выбирайте наряд именинникуоформление помещения, пригласительных и праздничного стола в соответствии с выбранной тематикой.
 
 
Меню также можно стилизовать под тему праздника, например, на пиратской вечеринке  Оливье назвать - Салат капитана, Жареную рыбу - Акулий бочок и т. д. Или накрыть только сладкий стол с любимыми блюдами детей: торт, мороженное, фрукты, десерты, желе, соки и т. д. Взрослых и детей лучше рассадить за разные столы.
 
 
 
 
И самое главное, придумайте интересный сценарий праздника – игры, конкурсы, квесты. Например, для пиратской вечеринки на улице, можно закопать в разных местах подсказки и дети, по подготовленной заранее карте, будут искать клад.
 
Если вы решили пригласить аниматоров, учитывайте возраст ребенка при согласовании длительности программы, также персонажи должны быть известны ребенку, чтобы он не испугался.
 
 
Не забудьте помимо подарков для виновника торжества, купить небольшие сюрпризы для приглашенных детей, обязательно одинаковые! 
 
Помните и о времени. Не стоит надолго затягивать праздник – дети могут устать и начать проситься домой, через 2-3 часа можно подать праздничный торт со свечами. 
 
 
И не забудьте запечатлеть яркие эмоции на фотоаппарат или видеокамеру.
 
 
 

Выбор школы

Итак, решено – переезд. И наряду с огромным количеством бытовых проблем встает проблемы выбора школы для ребенка. Мы все хотим для наших детей самого лучшего, поэтому важно выбрать школу, подходящую именно Вам.

   Выбирая школу, прежде всего необходимо обратить внимание на следующие основные моменты:    

► Текучка кадров...  

Частая смена педагогического состава говорит об отсутствии слаженного, сработанного коллектива, что неблагоприятным образом влияет на постановку учебного процесса, качество обучения, психологический климат в классе.

► Продленка и кружки...  

Хорошо, когда в школе есть группы продленного дня и внеклассных кружков. Немаловажной частью жизни школьника является послеучебные занятия. При смене школы хорошо поинтересоваться наличием дополнительных образовательных услуг, как бесплатных, так и оказываемых за дополнительную плату. Имеются ли у школы разрешительные документы на данные услуги, легально ли проводят занятия. Ведь прежде всего это предполагает несение всей полноты ответственности руководителем занятий в кружках и группах продленного дня за ребенка во время нахождения его на занятиях в кружках.

► Досуг школьников...  

Как организован досуг школьников: как часто проводят экскурсии, бывают ли поездки в другие города, приезжают ли в школу представители культурной сферы, проводятся различные внутришкольные мероприятия с привлечением учащихся.

► Уровень образования...    

 

Участие школы в районных и городских олимпиадах говорит о качестве обучения, неплохо поинтересоваться, какие результаты показывают учащиеся школы.

► Материальная база, состояние здания школы как снаружи, так и внутри...   

 
Ребенок проводит в школе значительную часть дня, поэтому очень важно, чтоб ему было комфортно: замененные стеклопакеты и отремонтированные классы поспособствуют сохранению здоровья в холодное время года. Наличие необходимого для обучения оборудования, в тот числе компьютерной техники улучшит качество обучения. Наравне с этим стоит обратить внимание на подоконники и стены – в каком они состоянии, много ли там надписей, какой характер данных надписей, это поможет сложить впечатление об общем культурном уровне учащихся данной школы. Отдельно стоит обратить внимание на стенды с информацией и различные выставки поделок школьников, наличие стенгазет. Это также дает возможность оценить, насколько в школе организован учебно-воспитательный процесс.

► Близость школы к дому...   

Чем меньше времени затрачивается на поход в школу, тем лучше. А если школьник ходит сам, то небольшое расстояние до школы увеличивает гарантию безопасности. Стоит обратить внимание, сколько дорог придется ему переходить, оборудованы ли они пешеходными переходами, светофорами, подземными переходами. Насколько далеко проезжая часть от пришкольных площадок, спортивного поля – во время нахождения после окончания основного учебного процесса это так же способствует повышению безопасности ребенка.

 

 

► Школьный психолог...  

В наше непростое время желательно наличие в школе собственного школьного психолога. Смена школы, коллектива, учителя может даться ребенку нелегко, поэтому находящийся в учебном заведении специалист – шанс безболезненно преодолеть возникающие проблемы.

► Специализация школы...   

Сейчас довольно широкий выбор альтернатив – привычная всем государственная общеобразовательная школа, школы с углубленным изучением тех или иных предметов или частные учебные заведения. Важно в погоне за перфекционизмом и желанием попасть в сильную школу не «пережать» ребенка уровнем нагрузки, ведь переход в другую школу сам по себе стресс. Сложно хоть и престижно – не всегда значит хорошо для конкретного ребенка.

Неплохо при выборе школы почитать отзывы непосредственно родителей учащихся, самих учащихся и окончивших школу.

Сейчас в сети интернет возможно, как написать отзыв в произвольной форме, так и оценить по конкретным критериям: уровень подготовки учащихся, уровень коррумпированности педагогического состава, отзывы о директоре учебного заведения, уровень материального состояния школы, оснащенности учебных помещений и специализированных кабинетов. Если есть возможность после переезда пообщаться с родителями сверстников, живущих по соседству, это так же не будет лишним в составлении мнения о школах, выбранных как варианты для перехода.

А вы уже выбрали школу для ребенка? Давайте вместе обсудим.

 

День святого Николая. Что и как рассказывать детям?

 

День святого Николая.

Что и как рассказывать детям?

В воздухе порхают легкие снежинки, в доме витает запах хвои, а среди детей и взрослых царит атмосфера радостного волнения. Кажется, весь мир погрузился в ожидание настоящего Чуда. И это не случайно, потому как вереница новогодних и рождественских праздников открывается днем святого Николая Чудотворца. У католических христиан этот праздник приходится на 6, а у православных – на 19 декабря.

Вне зависимости от того, принято ли в вашей семье отмечать церковные праздники или нет, рассказываете ли о религии ребенку, история святого Николая заслуживает безусловного внимания, потому что это, прежде всего, история о бесконечной добродетели и искреннем милосердии, которых нам порой так не хватает в современном мире.

 

Итак, давайте отвлечемся от предновогодней суеты, соберем всех домашних на праздничное чаепитие и попробуем перенестись на много-много лет назад – в то самое время, когда жил на свете добрый Николай. Согласно жизнеописанию, Николай родился в Малой Азии в семье благочестивых и праведных родителей. С раннего детства его отличал кроткий нрав и доброе сердце.Николай помогал людям преодолеть различные жизненные трудности, исцелял больных и, согласно преданию, даже воскрешал мертвых.

Существует несколько красивых легенд о добрых делах Николая. Одна из таких легенд рассказывает историю об одном отце и его трех дочерях. Семья жила в бедности, и у отца не было денег на то, чтобы выдать своих дочерей замуж. Судьба их ожидала нелегкая. Узнав об этом, Николай, которому в наследство от родителей достались их сбережения, решил помочь этим людям. Однажды ночью юный Николайнабросил на плечи плащ и направился к дому, где жила семья. И, обнаружив раскрытое окошко, Николай бросил в него три мешочка с золотыми монетами – по одному для каждой из дочерей. С утра девушки нашли чудесные дары и решили, что им помог ангел. Бескорыстная помощь людям прославила Николая при жизни, а после смерти он был причислен к лику святых.

Святой Николай считается защитником бедных и страждущих - тех, кто особенно нуждается в доброте. Также этот святой покровительствует детям. Каждый год малыши ждут дня святого Николая с нетерпением, потому что добрый святой преподносит им сладкие подарки. Считается, что дары достаются тем детям, которые в течение года были послушными, а проказники, получают вместо подарка тоненькие веточки - розги, которые служат им напоминанием о возможном наказании.

В странах Западной и Восточной Европы существуют свои традиции дарения подарков детям. В Германии, Голландии, Франции считается, что Николай кладет свои подарки в детскую обувь и носочки, которые малыши заблаговременно вешают над камином или оставляют у окна. В Украине, России, Белоруссии принято считать, что Николай приходит в дом и кладет подарки малышам под подушки, пока те мирно спят под покровом чудесной ночи.

В славянских странах этот день называют также Никола Зимний – с ним связывают множество народных традиций и примет. Одна из таких традиций сохранилась по наши дни - этоприготовление ароматного сладкого печенья, которое выпекают в канун праздника и расписывают сладкой глазурью.

Существует поверье, что Николай сам выпекает печенье в виде звездочек, а затем, в его чудесном мешке это печенье приобретает форму своего создателя. Поэтому традиционные классические «николайчики» имеют форму человечка в шубе и с высоким головным убором. В наше же время широко используются и другие «зимние» фигурки – елочки, звезды, снежинки, зайчики. В процессе приготовления праздничного угощения могут принимать участие даже малыши. Они с удовольствием возятся с тестом, вырезают из теста различные фигурки и вдохновленно расписывают глазурью уже готовое печенье. Часть этого печенья можно использовать для украшения новогодней елки.

Ночь накануне праздника исполнена чудес. Существует поверье, что если перед сномзагадать желание, то святой Николай обязательно исполнит его. Прослушав несколько интересных историй о добром святом и загадав желание, дети обычно засыпают сладким сном. Хочется, чтобы в эту ночь им снились самые удивительные и волшебные сны!

 

 

 

Готовимся к Новому году с ребенком

 

   

 

 

В Новый год все ждут сказочных чудес, особенно дети. Им важен не только сам праздник, но и предвкушение радости. Почему бы не разнообразить их ожидания? Родители могут помочь разогреть интерес. Нужно продумать подготовку к празднику! Дети с удовольствием будут принимать участие в подготовительной суматохе и могут оказать помощь родителям.

В чем же заключается подготовка к празднику?

Начнем с самого главного атрибута, без которого не обходится ни один новогодний праздник – Ёлка.

Вы можете взять с собой ребенка, чтобы выбрать вместе самую пушистую красавицу! Выбор украшений для Ёлки также очень важен. Их можно приобрести в магазине, а лучше, уделить немного времени и сделать дома вместе. Спрашивайте мнение своего ребенка, выбирайте вместе, советуйтесь. Таким образом, вы сможете дать малышу почувствовать себя более взрослым и необходимым.

 

Придя домой, начинайте украшать свою покупку. Дети делают это с огромным удовольствием! Дайте волю фантазии своего малыша, и ваша новогодняя елка станет самой оригинальной. Но ведь украшать нужно не только елку, но и весь дом! Наверняка, тут вы тоже можете рассчитывать на своих маленьких помощников. Разноцветные шарики, игрушки, гирлянды, бумажные фонарики, венок на двери создадут уют и новогоднее настроение, как детям, так и взрослым.

Вторым этапом будет подготовка подарков. Можно устроить семейный совет и составить список тех, кого вы хотите поздравить. Дети, без сомнения, должны принять в этом участие. Если ваш малыш учится или умеет писать, предоставьте ему возможность заполнить этот список самому. Затем можно вместе придумать, что именно вы будете дарить каждому человеку из списка. Представляете, какие подарки для родственников можно придумать?! Главное, превратить этот процесс в увлекательное и интересно занятие, чтобы ребенок не терял интерес.

Теперь вы знаете, что и кому будете дарить. Можно приступить к выбору подарков.

Не важно, будут ли подарки сделаны своими руками или куплены в магазинах, маленький эксперт сможет оказать неоценимую помощь. Нет презента лучше, чем подарок сделанный руками ребенка! Учитывайте этот факт. Уделите немного времени и займитесь рукоделием. Выбор огромен! Можно делать новогодние открытки, мягкие игрушки, расписывать посуду, новогодние игрушки или другие принадлежности.

   

 

Также, особой популярностью в роли подарков пользуются сейчас домашние пряники, печенье и пряничные рождественские домики - человечки. Ребенок поможет в вырезании изделий и росписи их сладкой глазурью.

 

 

Если вы готовитесь праздновать Новый год дома с компанией гостей, сделайте приглашения на вечеринку или подготовьте маленький домашний концерт для родственников. Разучить с ребенком стишок или песенку не составит особого труда.

Непосредственно перед новогодней ночью все мы готовим праздничный стол. Возьмите ребенка с собой за покупками, попросите помочь на кухне, вместе сервируйте стол.

Все это вызовет просто бурю эмоций и море радости, не только у малыша, но и у родителей. Ваш ребенок будет горд собой, ведь он принимал в этом участие!

 

 

Дорогою до дитячого садка і не тільки 

 

                                       

                                    Варіант перший - пригодницький

   Діти вранці люблять ходити неквапливо, по-господарськи оглядаючи світ, що ледь змінився за ніч. У них зовсім інший відлік часу, і те, що для нас- тільки дорога, у дитячій уяві може перетворитися на велику подорож.

Скажіть дитині, що сьогодні ви - дослідники (туристи, мандрівники, екстремали) і ваше завдання - не ушкодженими дістатися до наміченої мети. А отже, вам необхідно бути дуже уважними: розгледіти - відмітити -подолати всі небезпеки, всі пастки і капкани, що зустрінуться дорогою. Такий захід миттю розбудить дитячу уяву, і дитина вже не просто йтиме поряд, озираючись на всі боки, але й думатиме, охоче відповідатиме на ван питання, ставитиме свої.

Варіанти. Ви можете розподілити ролі: малюк - досвідчений мандрівник, а ви - новачок. Новачки нічого до ладу не знають і зазвичай усе плутають. За ними потрібно пильно стежити! Малюк із задоволенням візьме над вами шефство, попереджатиме, стежитиме, опікатиме. Він почуватиметься важливою і потрібною людиною, без якої вам не обійтися (а це і приємно, і ко-рисно: навчитися відповідати за когось). Коли необхідно переходити дорогу, «помилково» ви попрямуєте не до «зебри» (або підземного переходу), спробуйте обійти автобус спереду, а трамвай - ззаду. Якщо дитина приєднується до ваших помилкових дій, то ви тепер напевне знаєте, на що слід звернути увагу найближчим часом, вивчаючи техніку безпеки.

Ви можете йти зовсім іншим, незвичним шляхом (новим маршрутом). Дитина навчиться орієнтуватися в просторі, шукати знайомі орієнтири, зупинятися і спостерігати, щоб не заблукати. (Дорогою з дитячого садка робити це ще корисніше: дитина повинна знати дорог, додому, навіть не одну.)

А якщо ви ще і призначите її головною у вашій парі, а самі перетворитеся на новачка, який уперше йде цим маршрутом, навчання і закріплення правил безпеки відбуватиметься ще швидше.

 

                                  

 

                                    Варіант другий - ситуативний

Ви просто користуєтеся ситуацією, принагідним випадком для того, щоб вивчити або повторити з дитиною всілякі правила безпеки. Відразу всі правила вивчати і повторювати їх, звісно, не варто, дійте залежно від обставин. Ось біжить собачка - ви пригадали, обговорили-повторили, чи можна махати палицею перед носом собаки. Проходите повз невідому величезну калюжу - зміряйте палицею її глибину (дивися, під водою яка глибока яма, дуже просто провалитися можна!). Підішли до дороги: «Дай мені руку, я щось забула, як необхідно через дорогу переходити...» Малюк поба¬чив на будинку знайому цифру: «Чотири!» - кричить. - Правильно. А у нас який номер будинку? А вулиця?»

 

Дітвора - народ імпульсний, скористайтеся і цим. Ви йдете через скверик, і дитина раптом робить стрибок вбік і лізе на дерево. Причому не звертає жодної уваги на те, що нижні гілки підозріло тонкі або сухі. Замість того щоб кричати: «Не можна! Ти куди поліз?!» - ухопіться самі за суху вітку. Нехай побачить, як вона зламається, як ви впадете на землю. І нехай це буде трішки навмисно, але маленька людина побачить наочно, чим небезпечні сухі гілки, чому спочатку слід подумати, як підстрахуватися.

Не намагайтеся зробити (і вивчити) все відразу. Якщо малюкові набридла ваша гра - не нав'язуйте. Щодня, помалу, «чіпляючись» за випадок - і результати не примусять себе довго чекати.

Грайте. Звертайте увагу на те, що дитина НЕ знає. Щоб повправлятися наступного разу.

Що необхідно знати дитині - мандрівникові:

• свою адресу;

• домашній номер телефону; номери телефонів мами і тата; 

• як переходити дорогу;

• як не впасти до ями і як долати інші перешкоди; 

• як покликати на допомогу.

Чому не можна:

• сідати у машину без батьків; 

• ходити з незнайомою людиною; 

• брати у незнайомців ласощі;

• ходити безлюдною дорогою, навіть якщо це ближче, ніж в обхід.

Чим небезпечні:

• каналізаційні люки;

• залізні огорожі з гострими піками вгорі; будівництва;

• бомжі, алкоголіки та інші сумнівні особистості; 

• темні вулиці; 

• вода під льодом.

Як поводитися:

• під час зустрічі з тваринами; 

• якщо ти загубився;

• до кого можна і до кого не можна звернутися (не до будь-якого перехожого! підійти до кіоска, де декілька продавців, до міліціонера);

• якщо до тебе чіпляються (необхідно кричати: «Ні, ти не мій тато, ні!», «Не чіпай мене, ти чужий... я з тобою не піду!.. «Ні!», «Ні, ти не мій брат! (сестра, мама, дідусь...)».

Цей перелік ви можете доповнювати і розширювати. Ви можете завести зошит (або файл у комп'ютері) і відзначати в ньому, що вивчено, що повторено, що ще належить вивчити.

 

 

  Виховання дівчинки, або моя робота над помилками

 

         

"У вас буде дівчинка!" - повідомила молода лікар і уважно подивилася на мене. А раптом я не зрадію, а навпаки, сильно засмучуся від її слів. Але я зраділа. Я тріумфувала, тому що найбільше на світі мені хотілося народити саме дівчинку. Щоб хороша, щоб бантики-кіски, сукні з рюшечками, усе рожеве. І ім'я на честь моєї улюбленої дитячої ляльки з білим довгим волоссям. Ось на цьому мої материнські очікування і плани якось завершувалися. Я розуміла, що хочу саме дівчинку, щоб її наряджати, причісувати, щоб водити за ручку і чути смішне «матуся». Зараз я думаю, що в мої тодішні 22 роки все це було цілком закономірним. І хоча в ті самі 22 роки у мене вже була закінчена вища психологічна освіта, це, як виявилося, нічого без практики не вар¬те. Та і книг, з яких можна було б дізнатися про щось корисне про виховання дівчинки, на той час було не так багато.

     Далі був період, коли я особливо і не замислювалася над тим, що виховання дівчинки вимагає від мене якогось особливого підходу. Училися говорити, ходити, розширювали кругозір. Мені здавалося, що я молодець, усе роблю правильно, усе у мене виходить. Сьогодні, озираючись назад, я розумію, що, як не дивно, але все-таки виховання дівчинки мені вдалося (хоча процес ще не завершений). І хочу поділитися своїми думками, успіхами і невдачами з іншими батьками.

       Отже, донечка підростала, і я почала помічати, що вона часто падає, «гучно» стрибає, не дуже швидко бігає, не завжди може зловити м'ячик. Я подумала, що потрібно зайнятися спортом або, ще краще, танцями. Так з'явилося завдання № 1 з виховання дівчинки. Я зайнялася пошуком танцювального гуртка, і незабаром моя улюблена донечка вже опановувала основи ча-ча-ча в танцювальному клубі. Туди брали саме з чотирьох років. На запитання тренера: «Де у тебе права ручка?» - моє золотце бадьоро показало ліву, і нас прийняли. Важко сказати, унаслідок чого зникли дитяча незручність і незграбність. Зараз я вважаю, що справа не стільки в танцях, скільки в дорослішанні. Але все-таки свою другу доньку я намагатимуся якомога раніше

віддати на хореографію або в секцію художньої гімнастики. Дівчинвсе-таки повинна красиво рухатися!

 

     А потім якось само собою прийшло усвідомлення того, що дівчинку потрібно залучати до жіночих справ. Це і є завдання № 2. Матуся готує? І донечка поряд зі своїм дитячим ножиком допомагає чистити картоплю або розмішує ложкою в мисці що-небудь смачне. Матуся пере? І донька також. Прибираємо? Звісно, разом. Відмінний принцип «Роби, як я!» спрацював. Це я вже сьогодні розумію, а тоді тільки робила. Причому донька повторювала за мною все, як маленький хвостик, - і погане, і хороше. У результаті вийшло зовсім непогано. Готувати вміє, прибирати також, посуд мити - не проблема. Раніше в школі був такий предмет «Домоведення», тільки тепер його вже давно немає в розкладі. А шкода! Адже якщо маму не навчили в'язати, шити, вишивати, готувати, тобто виконувати одвічну жіночу роботу, то як же вона передасть ці навички своїй доньці? Дівчинка повинна вміти робити жіночі справи!

 

       Я часто повторювала доньці: «Ти ж дівчинка!», причому привід міг бути абсолютно різний. Наприклад: «Битися недобре, тому що дівчатка взагалі не б'ються», «Потрібно бути акуратною, тому що ти дівчинка». Робила я це абсолютно неусвідомлено, просто тому, що так говорили мені моя мама і бабуся. Уже не знаю, добре це чи не дуже. Але результат все-таки є. Ще в допідлітковому віці моя дочка абсолютно чітко усвідомила, що вона належить до жіночої половини людства, і почала отримувати від цього задоволення. Тому завдання № З з виховання дівчинки - пояснювати їй, чим відрізняються хлопчики від дівчаток, підкреслювати п приналежність до жіночої статі. Отже, дівчинка повинна розуміти, що вона дівчинка, а не хлопчик!

 

     

Я завжди продумувала гардероб доньки. Тоді у мене вже був досвід роботи з дітьми, і я чимало побачила дівчаток, яким не подобалося носити спідниці, які вимагали від мам тільки джинси і шорти, стриглися «під хлопчика». А я переконувала, що довге волосся - це жіночно і красиво, що спідниця - це романтично, і ніжні кольори доньці дуже личать. Теж вийшло. Я гадаю, тому, що шопінг у нас завжди був спільний, я отримувала велике задоволення від того, що радилася - чи личить мені ця сукня, а ось ця кофтина? Причому я добре розуміла, що мій власний смак, на жаль, далекий від досконалості. І я познайомила доньку зі своїми подружками, які були більш обізнані в цих питаннях, іноді ми разом ходили по крамницях. Я не вважала, що придбання модних журналів - це безглуздо і не потрібно. Навпаки, я читала їх сама і давала читати доньці. Адже там здебільшого написані правильні речі - як мати добрий вигляд, як одягатися, як зробити красиву річ власноруч. Отже, завдання № 4 - навчити добре виглядати. Дівчинка повинна вміти, любити одягатися і стежити за собою!

 

Далі. Завдання № 5. Збираємо «дівчачі» іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми. Гадаю, що всі зі мною погодяться, якщо я скажу, що вони відіграють важливу роль у вихованні. Ні, у нас удома не було надлишку ляльок Барбі. Проте коляска, лялькові меблі, пупс, іграшковий посуд - усе це ми проходили. Утім, пара-трійка «хлопчачих» іграшок у нас також була - радіокерований автомобіль і навіть автомат. Але це було просто для того, щоб порівняти. Потрібно розуміти, що виробники іграшок небезпідставно поділяють іграшки на предмети для хлопчиків і для дівчаток. Використовуючи іграшку, дитина уживається у свою соціальну роль, робить те, що роблять люди її статі. Дівчатка няньчать дітей, готують, лікують, роблять зачіски, прибирають, а хлопчики лагодять, водять машини, воюють. Тому іграшки для хлопчиків і для дівчаток обов'язково мають різнитися. Набір посуду, набір лікаря, магазин, усякі побутові іграшкові прилади - усе це допомагає дівчинці уживатися в її жіночу роль.

      Я спеціально збирала книги для дівчаток. Чомусь моя дочка не виявляла великої цікавості до читання, і я намагалася знайти те, що буде їй цікаво. У результаті у нас на полиці утворилася ціла дівчача бібліотека. Є книги для хлопчиків і дівчаток, наприклад, розповіді М. Носова або «Пригоди Буратіно» О. Толстого. Але є і такі книги, що будуть корисними і цікавими саме дівчаткам або саме хлопчикам.

Ось невеличкий перелік книг для дівчаток::

• «Маруся ще повернеться» (І. Токмакова);

• «Клаптик і хмаринка» (С. Прокоф'єва);

• «Королівство кривих дзеркал» (В. Губарев);

• «Таємничий сад» (Ф. Бернетт); 

• «Дикий собака Дінго» (Р. Фраєрман); 

• «Поліанна» (Е. Портер); 

• «Блакитна намистинка» (М. Крюгер).

      Оскільки всі діти дуже люблять дивитися телевізор, то можна і потрібно використовувати художні та мультиплікаційні фільми для виховання. І тут також можна знайти такі, які чудово допоможуть нам у вихованні дівчинки. Усі мультфільми, в яких показані любов до мами, акуратні дівчатка, дівчатка, які допомагають мамі, будуть дуже корисними.

 

     

 У дівчинки мають бути іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми, які допоможуть їй усвідомити, що вона дівчинка!

      Змалечку я повторювала донечці, що вона гарна. Навіщо? По-перше, тому, що це була абсолютна правда. Для мене не було гарніших за ці величезні очі, рум'яні щічки, такі милі ямкочи. А ще тому, щоб не вийшло, як зі мною, коли чомусь я половину життя вважала себе негарною, нерозумною і ще багато інших не-. З чоловіком була проведена величезна роз'яснювальна робота про важливу роль батька у вихованні дочки і про йо¬го вплив на формування її самооцінки. Ось тут, мабуть, позначилася моя психологічна освіта. Зараз, підбиваючи якісь проміжні підсумки, я можу сказати, що у нас вийшло. На запитання «Хто на світі всіх миліший, усіх рум'яніший і біліший?» наша донька абсолютно спокійно відповідає, що так, вона дуже гарна, але їй ще є над чим працювати. Із самооцінкою вийшло. Тому що потім були ще і пластинки на зуби, щоб виправити те, що не дуже подобалося, і масаж спини, яка сутулилася, і танці, і заняття вокалом, і... Тому завдання № 6 - це створення нормальної самооцінки. Дівчинка повинна ставитися до себе добре!

       Дівчинка-підліток, з якою мені якось довелося працювати, одного разу заявила мені: «Я взагалі заміж не вийду. І дітей не хочу. Якщо раптом я завагітнію, то обов'язково зроблю аборт». На таку заяву я декілька хвилин навіть не знала, що відповісти. Як зробити так, щоб дівчинка прагнула до створення нормальної сім'ї, до того, щоб хотіти народити дитину, а краще, якщо і не одну? Чому іноді в голові у дівчаток виникають ось такі дивні уявлення про життя? У тієї дівчинки-підлітка перед очима був приклад власної мами, яка розв'язувала питання контрацепції тільки за допомогою лікарів, роблячи аборти. І дочка вирішила, що це правильно і безпечно. Звісно, такі серйозні питання я змогла обговорювати зі своєю донькою тільки тоді, коли вона підросла. Зате змалечку ми говорили про те, як чудово няньчити малюків, які вони смішні й кумедні. Коли у моєї доньки з'явився молодший братик, вона отримувала величезне задоволення від того, що купала його або годувала, гуляла з ним або гралася. Я завжди говорила про те, що сім'я для жінки - це важливо. Спочатку сім'я і тільки потім робота. Звісно, це моя суб'єктивна думка. Але, мені здається, не варто виховувати з дівчинки кар'єристку змалку. Тому завдання 7 - пояснити доньці, що сім'я і діти - це чудово. Дівчинка з дитинства повинна розуміти, що головне

призначення жінки - бути гарною дружиною і матір'ю.

Кожній мамі хочеться, щоб у доньки склалося особисте життя. Щоб чоловік був хороший, щоб було кохання... А це, запевняю я вас, залежить від того, які стосунки у дівчинки складаються з батьком. Якщо батько приділяє дівчинці увагу, говорить їй компліменти, готує подарунки, повірте, вона навряд чи обере чоловіка, який її ображатиме або навіть битиме, не даватиме грошей і виганятиме на вулицю. Тому завдання № 8 -допомогти збудувати стосунки батька і дочки і завжди звертати на це увагу. Не можу сказати, що мені це вдалося на всі сто відсотків, але все-таки вийшло, хоч і сьогодні є над чим попрацювати. У дівчинки повинні бути нормальні взаємини з батьком!
    Ми з донькою звикли розмовляти. Увечері ми сідаємо на кухні, п'ємо чай і говоримо. Мені завжди є чим поділитися з моєю донькою, а їй - зі мною. Адже не буває гри в одні ворота. Якщо ти хочеш, щоб у тебе виникли довірчі взаємини з дитиною, не просто витягуй з неї інформацію, але й ділися своїми секретами. (Тільки не варто перетворювати дитину на «жилетку», і вантажити її всіма своїми дорослими проблемами.) Порадитися з дитиною також можна. Адже іноді дитячий погляд на речі може бути дуже корисним. Взаємини з хлопчиками, подружками, учителями, переживання з приводу своєї зовнішності - та хіба мало чим хоче поділитися з вами донька. Я ніколи не сприймала дитячі проблеми як щось несерйозне. Сподобався Максим? А ти йому? А що тобі в ньому подобається? Знову посварилася з Марійкою? Розкажи докладніше, ми разом спробуємо розв'язати ситуацію. Це - 
завдання № 9. Стати для доньки подругою. Розумною, терплячою, розуміючою і такою, яка приймає її такою, яка вона є! Дівчинка повинна мати можливість поділитися проблемами з мамою!
     А якби зараз повернути час назад? Що я переробила б, переглянула, виправила? Тільки себе. Я займалася б спортом разом із донькою. Я знайшла б час, щоб навчитися разом із нею в'язати. Я не говорила б їй ті слова, які у мене іноді зривалися з вуст. Я читала б їй вірші. Я частіше говорила б їй про те, що я люблю її і як багато вона для мене означає. Але ж ще не пізно і все це можна зробити. Тому що вона все ще моя маленька улюблена донечка.

МАЛЮК     У СВІТІ МУЗЕЮ : ГОТУЄМОСЬ ЗАЗДАЛЕГІДЬ

 

 

Як зробити сімейне відвідування музею яскравим запам'ятовується подією, щоб зустріч із мистецтвом була для дитини цікавою і насиченою?

Багато батьки охоче беруть із собою дітей на виставки в музеї, проте не всі можуть правильно організувати ці відвідування. Дорослі часто не знають, як спілкуватися з дітьми в музеї, про що можна там з ними поговорити. В результаті у дітей залишаються дуже розпливчасті враження від відвідування музеїв та спілкування з шедеврами мистецтва не робить великого впливу на їх художній розвиток.

 

Підготовка до відвідування музею

Перший прихід в музей повинен стати подією у житті дитини. Тому небажано поєднувати його з іншими значимими подіями - наприклад, з початком навчання в школі, з поверненням з літнього табору або з дачі і т.п. Краще, щоб "відкриття" музею дитиною відбулося на тлі відносно рівного плину життя. Тоді у свідомості дитини можуть відобразитися образи видатних творів, які займуть центральне місце в системах розуміння мистецтва і тим самим будуть визначати подальший художній розвиток дитини.

Бажано заздалегідь попередити дитину про підготовку до відвідування. Добре показати йому одну-дві репродукції з тих картин, які ви плануєте  подивитися в музеї. При цьому треба обов'язково пояснити, що репродукція набагато менше оригіналу, менш яскрава і виразна. Нехай ваша дитина запросить когось із друзів. Дуже важливо, щоб він міг піти в музей саме зі своїми друзями, а не з вашими. Дитині треба мати можливість поділитися враженнями з людиною, у відношенні якого він передбачає рівні права на оцінку твору. Йому простіше висловити свою думку дитині, ніж дорослому. Дитина і розуміє однолітка краще.

 

Особливості першого відвідування музею

Слід пам'ятати, що в музеї крім картин і скульптур є безліч інших речей, які привертають увагу маленьких відвідувачів: великі сходи, величезні зали, незвичайний інтер'єр . Та й сама обстановка незвична для дітей: люди ходять обережно, про щось тихо перемовляються. Як тут вести себе - незрозуміло. Тому добре так скласти план відвідування, щоб діти могли поступово освоювати простір музею.

Треба дати дітям посидіти на диванах (якщо, звичайно, дозволяється правилами музею), оглянути сходи, стіни і люстри, подивитися на роботу касирів. Нехай дитина сама подасть квитки контролерові, подивиться у вікно на вулицю. Без всього цього маленькому відвідувачеві музею буде важко зосередитися на сприйнятті картин - він буде постійно відволікатися. Іноді ці враження можуть виявитися самими головними для дитини.

У спогадах дорослої людини  ставлення до мистецтва пов'язане із самою ситуацією першого відвідування музею. Участь близьких людей було у цій події надзвичайно важливим. Багато людей, напевно, можуть пригадати подібні випадки зі свого життя. Такі щасливі події становлять невід'ємну частину структур свідомості, які забезпечують розуміння людиною мистецтва.

Друге відвідування музею

Його краще організувати тижнів через два, поки ще свіжі перші враження. Почати екскурсію добре з вже знайомого дітям залу. Але завдання треба дати іншу. Можна, стоячи в центрі залу, попросити дітей визначити, які картини, на їхню думку, можуть належати одному художнику? Якщо діти дадуть відповідь правильно, то можна попросити їх пояснити, як вони здогадалися. Відповіді можуть бути самі різні. Дорослому треба підтримувати насамперед вказівки на загальний підхід художника до живопису, на спільність художніх задач, які вирішував майстер. Звичайно, при цьому треба вибрати відповідний зал музею. Наприклад, у Державній Третьяковській галереї діти легко визначають спільність портретів селянок, створених А.Є. Архиповим (1862-1930). Вони зазвичай відзначають, що в його картинах яскраві соковиті фарби, настрій веселий, все строкате, ошатне. Це, безумовно, відображає і особливості творчого методу художника.

 

У дітей виникає безліч питань про те, як домагається художник того чи іншого ефекту. Для кваліфікованого відповіді, звичайно, потрібно добре знати мистецтво. Якщо вам важко дати відповідь, то можна "повернути" дитині його запитання: "А як ти сам думаєш?" Нехай дитина поміркує у картини.

Після відвідування музею.

При правильній організації екскурсії у дітей надовго залишаються в пам'яті враження від музею. Але й вони з часом затухають. Тому корисно підтримувати інтерес вашої дитини до художнім музеям в періоди між екскурсіями. Величезну роль у цій справі можуть зіграти книги по мистецтву.

 Якщо вдома дитина захоче що-небудь намалювати по своїм враженням від музею, то треба всіляко підтримати його в цьому починанні. Як правило, це будуть наївні спроби відтворення сюжету або форми окремих творів. Але тим самим може встановитися дуже важлива для дітей цього віку зв'язок сприйняття мистецтва з їх образотворчою діяльністю.